Якщо ще пару років тому до натурального милу тільки придивлялися, то зараз у його виробників уже є постійні клієнти, і число їх весь час зростає. Такі настрої українських споживачів цілком в руслі світового тренду - в Європі і США використовувати натуральну косметику так само модно, як і є органічні продукти і не користуватися поліетиленовими пакетами.
На рослинній милі зробили собі світове ім'я британський Lush, латвійський Stenders, американський Leonor Greyl і багато інших. Аналогічних великих брендів серед вітчизняних миловарів поки немає. За оцінками співрозмовників Фокуса, мило з додаваннями ефірних і рослинних олій пропонують з десяток компаній, обладнали відповідну виробництво, і з півсотні умільців, які виготовляють продукцію фактично в домашніх умовах.
Щоб виділятися на цьому різношерстому ринку і відрізнятися від конкурентів, виробники взяли на озброєння ще один прийом зі світу косметичного маркетингу - заявити про себе як про аптечному продукті. На цьому збудовано позиціонування таких марок, як Vichy або Uriage. За таким же шляхом вирішили піти власники миловарні «Ремосомом» (ТМ «Яка»), вони запатентували назву «Аптекарське мило" і продають свою продукцію виключно через фармсеті. Кілька сортів були спеціально розроблені з урахуванням рекомендацій дерматологів - сірчане, камфорне і дігтярне.
Вчасно зроблений акцент допоміг власникам миловарні Ірині та Володимиру Тарасевича зробити своєму товару ім'я: «Ремосомом» відправляє на експорт до Росії, Білорусі, Словенії і на внутрішній ринок приблизно 40 тисяч шматків мила на місяць. На прикладі подружжя Тарасевичем
Ще за парканом підприємства відчувається букет запахів лаванди, ялівцю, лимона, дьогтю і воску. У варочном ж цеху ці аромати валять з ніг. Всередині - як у лабораторії алхіміка: бочки, пробірки з маслами, пучки трав і бджолині стільники. «Ні одна експертиза не виявить у нашому продукті ні краплі хімії. І вже тим більше його не варять із собачого або свинячого жиру, як чомусь прийнято уявляти собі процес миловаріння », - говорить Володимир Тарасевич. Щоб довести безпеку товару, він бере з коробки з обрізками смужку мила і відкушує шматочок.
Починався цей сімейний бізнес на кухні і в гаражі. «Ми не планували робити миловаріння бізнесом. Чоловік займався будівництвом, я керувала центром підготовки та навчання персоналу англійській мові. Зварити перший шматочок вирішили просто з цікавості: а що вийде? »- Розповідає Ірина. Подружжя зі сміхом згадують, що результати перших дослідів доводилося відправляти у сміттєві баки, причому про всяк випадок подалі від будинку і тільки в щільних пакетах - невдалий вариво сильно нагадувало вибухівку.
Але поступово вдалося надати милу товарний вигляд. «Володимир сам шукав у літературі рецепти, читав довідники по лікувальних травах. Я виписувала в Європі книги, перекладала рецепти з англійської та французької, придумувала назви. Наприклад, коричне мило назвала «Віндзорським», тому що в Середньовіччі британські королі вибілювали шкіру корицею », - продовжує розповідь Ірина. До цих пір більшість рецептів - справа рук засновників. При тестуванні нових сортів обов'язково залучаються всі співробітники підприємства, а їх зараз вже близько двадцяти.
Почати продаж допоміг випадок: знайома Тарасевичем запропонувала виставити мило в столичній «Аптеці-музеї». «Однією з перших аптек, куди ми ввійшли, стала одеська« Аптека Гаєвського і Поповського ». Ми відпочивали в Одесі і по дорозі з моря заглянули в аптеку запропонувати їм своє мило. На диво, директор поставилася до пропозиції курортників у гумових капцях цілком серйозно », - сміється Тарасевич. Поступово хобі стало головним бізнесом. Якщо перші пару років доводилося вкладати в розверталася бізнес всі надходження з колишніх місць роботи - 10-20 тисяч гривень на місяць, то на третій рік бізнес став окупатися.
У Росії продати мило легко
Основний камінь спотикання для миловарів - ціна. Якщо звичайне якісне мило коштує 3-5 гривень, то середня ціна натурального - 15-30 гривень. «Постійно його купувати можуть тільки люди із середнім і вище доходами, - говорить Андрій Прохоров. Націнка на одному шматку мила становить приблизно 40%. «Це в середньому. Дуже популярне, але досить дороге за собівартістю мило, наприклад з корицею або квітковими екстрактами, доводиться продавати з мінімальною накруткою. Інакше його просто не будуть купувати. Тим більше що в аптечних і косметичних мереж є свій додатковий відсоток », - зазначає Володимир Тарасевич. Це становить приблизно 30-70%.
Значно зменшити відпускну ціну миловари не можуть з двох причин. По-перше, через ціни на сировину.
«Пальмова, оливкова, касторове і інші жирні олії ми закуповуємо у дилерів, які постачають їх для кондитерської і молочної промисловості, ефірні масла - у німецьких та французьких виробників. Все це недешеве задоволення », - зітхає Ірина Тарасевич.
Друга причина - фактично ручне виробництво. Багато стадії процесу перетворення масла в коробочку з милом поки ще здійснюються по-старому. В одній кімнаті працівник ріже мило на бруски спеціальної струною, в іншій - літній чоловік пакує його в коробочки. Сам власник компанії до цих пір варить деякі партії мила. «Процес автоматизації затримується тому, що багато апаратів доводиться придумувати і конструювати самостійно», - говорить Володимир.
Тим не менш, незважаючи на високі ціни, попит зростає. «У 2006 році нам в одній аптеці, де продавався наш товар, заявили, що перший шматок продали через три місяці з криками« ура ». Зараз 20-25 тисяч штук, які ми можемо запропонувати вітчизняному ринку в місяць, покривають лише 30% потреби », - зазначає Ірина. «Якщо орієнтуватися на Росію, де бум на натуральне мило почався раніше, то вітчизняні еко-миловари можуть збільшити свою частку на ринку з одного до п'яти відсотків», - вважає Андрій Прохоров, випусковий мило під маркою «Кримське натуральне мило».
Проте саме Росія може позбавити українських покупців натурального мила. «Нам вигідніше експортувати. Отримати дозвіл від Росстандарта не в приклад легше, ніж від Держстандарту України. Крім того, купівельна спроможність росіян вище », - зауважує Володимир Тарасевич. У результаті з 40 найменувань, які виготовляє «Ремосомом», в Україні продаються тільки 24.
|
